Персонаж ваааще не указал о себе никакой информации.

~~~~~Не шалю, никого не трогаю, починяю примус.~~~~~

"данная экспозиция налгядно показывает нам превосходство ТРЦ над человеческим разумом и законами МВ в целом" (С) Майо.

И вот город зажигает огни,
Огни - это наши глаза,
Город знает нас в ясные дни,
Город помнит нас даже в слезах.
И за эти две тысячи лет
Он к огням наших глаз привык,
Он не делит на своих и чужих,
Для него мы все только на миг
Задержались под светом Звезды
По имени Солнце...

`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`-`

Вона помре тихенько ранньої весни.
І ластівка - її душа - з блідого неба
Угору - вбік - і зникне. Дивні сни
Не снитимуться більше, і не треба.

Ми не помітимо, а отже не заплачем.
Згадаєм похапцем, і не було, неначе.

На цвинтар з`являться проститись
Два-три спілчанські віршомази,
Стукач і міліціонер.
Вінків не буде і бабусі
Не запитають, хто помер.
Її дешеву домовину
Сяк-так закидають болотом,
На нефарбовану оградку
Шматок дошки причеплять дротом
Нашвидкоруч щоб написати
Нижченаведені слова:
"Ось і померла Україна,
Її давно забута слава
І воля, що ніколи не була."
Щось там промимрять віршомази
Лягавий не ховатиме нудьгу
І по начальству понесе стукач
Нікому не цікаву докладну.

``````````````````````````````````````````````````````````````````````

Два часа на часах и не нас и не нашего века
Смотрит девушка с пристани вслед кораблю
И плечами поводит озябнув от ветра
Я люблю это время, безнадёжно люблю